14 Лікують рани народу Мого легковажно, вигукуючи: Мир! Мир! А миру немає.
15 Чи соромляться вони, вдаючись до мерзоти? Ні, зовсім не соромляться і не червоніють. За те впадуть поміж лежачими, і в часі навідин Моїх будуть повалені, говорить Господь.
16 Так говорить Господь: Зупиніться на шляхах ваших, і роздивіться, і розпитайте про торованки давні, де шлях гарний, і рушайте по ньому, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: Не підемо.
17 І настановив Я сторожу над вами, і сказав: Дослухайтеся звуку сурми. Але вони сказали: Не будемо дослухатися.
18 Отож, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними станеться.
19 Слухай, земле: Ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їхніх; бо вони слів Моїх не дослухалися і закона Мого відкинули.
20 Навіщо Мені ладан, котрий із Шеви, і духмяна тростина з далекої країни? Усеспалення ваші небажані, і пожертви ваші неприємні Мені.