1 Серцю людини належать заміри, але від Господа відповідь на язику.
2 Усі шляхи людини чисті в її очах, але Господь зважує душі.
3 Запроси Господа у всі заміри твої, і задуми твої справдяться.
4 Усе вчиняв Господь заради Себе і навіть лиходія пильнує на день лиха.
5 Мерзота перед Господом кожний зарозумілий серцем; можна поручитися, що він не залишиться без покари.
6 Милосердям і правдою очищається гріх, і страх Господній відводить од злого.
7 Коли Господові до вподоби шляхи людини, Він ворогів її умиротворює з нею.
8 Краще невелике з правдою, аніж багато набутків з неправдою.
9 Серце людини обмірковує шлях свій, але Господь спрямовує ходу її.
10 В устах царя – слово натхнення; вуста його не повинні грішити на суді.
11 Вагівниця і її шальки від Господа; від Нього ж – усі важки в торбині.
12 Мерзота для царів – справа злочинна, тому що правдою потверджується престол.
13 Приємні цареві уста праведні, і того, хто виповідає істину, він любить.
14 Царський гнів – вісник смерти; але мудрий чоловік злагіднить його.
15 У ясному погляді царя – життя, і добра воля його, – наче хмарина з пізнім дощем.
16 Набагато вартніша від золота надбана мудрість, а надбаний розум вартніший від найдобірнішого срібла.
17 Шлях праведних – ухилятися від зла: той оберігає душу свою, хто пильнує шлях свій.
18 Загибелі передує гординя, а падінню – пихатість.
19 Краще бути сумирним духом із покірними, аніж ділити здобич із гордими.
20 Хто влагоджує справу розумно, той знайде успіх, і хто сподівається на Господа, той блаженний.
21 Мудрий серцем назветься розважливим, і приємна мова уст сприятиме навчанню.
22 Розум для тих, що мають його, – джерело життя, а ученість безглуздого – глупота.
23 Серце мудрого вчиняє язика його мудрим і примножує знання в устах його.
24 Приємна мова – щільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток.
25 Є шляхи, котрі видаються людині бездоганними, але завершення їхнє – торованка до смерти.
26 Трудівник працює для себе, тому що змушує його до того рот його.
27 Чоловік лукавий заміряється вчинити лихе, і на вустах його, наче вогонь спопеляючий.
28 Чоловік підступний сіє розбрат, а обмовник розлучає друзів.
29 Недобра людина зводить ближнього свого і веде його на шлях недобрий.
30 Примружує очі свої, щоб вигадати підступ; прикушує собі губи і вчиняє злочина.
31 Вінець слави – сивина, котра перебуває на шляху правди.
32 У кого тривке терпіння, той вартніший від хороброго, а той, що володіє собою, вартніший від завойовника міста.