1 Сину мій! Зважай на мудрість мою і прихили вухо твоє до розуму мого,
2 Щоб дотриматися розважливости, і щоб уста твої зберегли знання.
3 Бо мед із уст чужої дружини капає, і бесіда її масніша від олії.
4 Але наслідки від неї гіркі, мов полин, гострі, як меч двосічний;
5 Ноги її зводять до смерти, а ступні її сягають пекла.
6 Якби ти зажадав спізнати стежку життя її, то шляхи її не постійні, і ти не пізнаєш їх.
7 Отож, дітоньки, слухайте мене і не відступайте од слів моїх.
8 Ходи якомога далі від неї шляхом своїм і не підходь близько до дверей оселі її,
9 Щоби здоров'я твого не віддати іншим і літ твоїх – немилосердному.
10 Щоб не насичувалися твоєю силою чужинці, і напрацьоване тобою не переходило в чужий дім.
11 І будеш стогнати потім, коли плоть твоя і тіло твоє будуть виснажені, –
12 І скажеш: Нащо я ненавидів повчання, і серце моє знехтувало викриттям,
13 І я не зважав на голос учителів моїх, не прихиляв вуха мого до наставників моїх;
14 Ледве не став я співучасником усілякого зла серед зібрання і громади!
15 Пий воду із твоєї водойми, і ту, що витікає з твоєї криниці.
16 Нехай не розливаються джерела твої по вулиці, потоки води – по майданах;
17 Нехай вони будуть належати тобі одному, а не чужинцям із тобою.
18 Джерело твоє нехай буде благословенне, і втішайся дружиною юности твоєї.
19 Люб'язною ланню і пречудовою сарною; груди її нехай напувають тебе о будь-якій порі; любов'ю її насолоджуйся постійно.
20 І для чого тобі, сину мій, захоплюватися сторонньою і пригортати груди чужої?
21 Бо перед очима Господніми шлях людини, і Він вимірює всі стежки її.
22 Лиходія полонять власні беззаконня його, і в пута гріха свого він потрапляє.