1 Свавільний шукає вигадки, повстає супроти розумного.
2 Безглуздий не любить знання, а прагне виявити свій розум.
3 Коли приходить безглуздий, приходить і презирство, а вже з ганьбою – обмова.
4 Слова уст людських – глибокі води; джерело мудрості – струменистий потік.
5 Не добре бути упередженим до лиходія, щоби здолати праведного на суді.
6 Уста безглуздого поспішають сваритися, і слова його прикликають покару.
7 Язик безглуздого – загибель для нього, а вуста його – тенета для душі його.
8 Слова обмовника – немов ласощі, і вони входять до середини черева.
9 Недбалий в роботі своїй – брат марнотратника.
10 Ймення Господнє – міцна вежа; втікає до неї праведник, і в безпеці.
11 Маєтність багатого – фортечне місто його, і, немов високий мур, в його уяві.
12 Перед занепадом підноситься серце людини, а покірність передує славі.
13 Хто відповідає, не вислухавши, тому бракує глузду, і сором йому.
14 Дух людини зносить її неміч; а вражений дух – хто може зміцнити його?
15 Серце розумного набуває знань, і вухо мудрих шукає пізнання.
16 Дарунок людини надає її простору й до вельможних приведе її.
17 Перший у позові своєму бере гору, але приходить супротивник його і викриває його.
18 Жереб спричиняє сварку і вирішує поміж міцними.
19 Розлючений брат неприступніший фортечного міста, і сварки схожі на засуви брами.
20 Від плоду уст людини виповнюється нутро її; і набутком уст своїх вона насичується.
21 Смерть і життя у владі язика, і ті, що люблять його, будуть їсти його плоди.
22 Хто знайшов щиру дружину, той знайшов добро і дістав ласку від Господа.
23 З благанням говорить убогий, а багатий відповідає брутально.