17 Те саме, що хапати пса за вуха, проходячи неподалік, – втручатися в чужу сварку.
18 Як той, що вдає з себе божевільного, кидає вогонь, стріли і смерть,
19 Так – чоловік, котрий шкодить другові своєму і потім каже: Я лише пожартував.
20 Де немає більше дров, вогонь загасне; і де немає обмовника, розбрат затихне.
21 Вугіль – для жару і дрова – для вогню; а чоловік сварливий – для розпалювання сварки.
22 Слова обмовника – наче ласощі, і входять вони досередини черева.
23 Що нечистим сріблом обкладений глиняний глечик, те саме й полум'яні уста і серце в злобі.