17 Опочивальню мою напахтила миром, алоє і корицею.
18 Зайди, будемо насолоджуватися ніжністю до ранку, уп'ємося любов'ю;
19 Тому що чоловіка немає вдома; він вирушив у далеку мандрівку;
20 Гаманець срібла узяв із собою; прийде додому за дня, коли буде повний місяць.
21 Звабила його велемовством ласкавих слів, облесливістю своїх уст оволоділа ним.
22 Тієї ж миті він пішов за нею, як віл іде на заріз, і як олень на постріл,
23 Аж доки стріла не прониже печінки його; мов пташка кидається в сільце і не знає, що воно – на погибель її.