1 Молитва змученого, коли він сумує і виливає перед Господом журу свою.
2 Господе! Почуй молитву мою, і благання моє нехай прилине до Тебе.
3 Не утаємничуй лиця Твого від мене; у день скорботи моєї прихили до мене вухо Твоє; у день, коли звернуся до Тебе, поспіши відповісти мені.
4 Бо щезли, як дим, дні мої, і кістки мої обпалені, як головешка.
5 Серце моє зазнало урази, і висохло, наче трава, аж так, що я забуваю споживати хліб мій.
6 Від голосу стогону мого кістки мої прилипли до шкіри моєї.
7 Я став скидатися на пелікана в пустелі; я став, наче сова у руїнах.
8 Не сплю і сиджу, мовби самітня птаха на даху.
9 Щодня обмовляють мене вороги мої, і гнівливі на мене проклинають мене.
10 Я їм попіл, як хліб, і питво моє розчиняю слізьми,
11 Від гніву Твого і обурення Твого; бо Ти підніс мене і скинув мене.
12 Дні мої – як тінь, що відхиляється; і я висох, мов трава.
13 Але Ти, Господе, вічно живеш, і пам'ять про Тебе – з роду й до роду.
14 Ти постанеш, змилосердишся над Сіоном; бо час уже помилувати його; бо прийшла означена година;
15 Бо служники Твої полюбили навіть каміння його, і тлін його шанують.
16 І злякаються народи ймення Господнього, і всі царі земні – слави Твоєї.
17 Бо розбудує Господь Сіон і з'явиться у славі Своїй.
18 Зважить на молитву безпомічних і не відкине благань їхніх.
19 Запишеться про це для роду наступного, і покоління прийдешнє хвалитиме Господа;
20 Бо Він дивиться з висоти Своєї святині; із небес поглядає Господь на землю.
21 Аби почути стогін в'язнів, щоб визволити рокованих на смерть.
22 Щоб звіщали на Сіоні ймення Господнє, і хвалу Його – в Єрусалимі,
23 Коли зберуться разом народи і царства для служіння Господові.
24 Виснажив Він на шляху сили мої, скоротив дні мої.
25 Я сказав: Боже мій! Не забери мене на половині днів моїх. Твої літа – від роду й до роду.
26 На початку Ти заснував землю, і небеса – діяння рук Твоїх.
27 Вони загинуть, а Ти житимеш; і всі вони, мов одежа, постаріють, і, наче одяг, Ти переміниш їх, – і зміняться.
28 Але Ти – той самий, і літа Твої не скінчаться.