1 Диригентові хору, Єдутуна. Псалом Давидів.
2 Я сказав: буду спостерігати за стежками своїми, щоб не згрішити мені язиком моїм; буду гамувати уста мої, доки нечестивий переді мною.
3 Я був німий і безголосий, і зберігав спокій навіть у добрі, а скорбота моя зросла, поглибшала.
4 Спалахнуло серце моє в мені, в думках моїх спалахнув огонь; я почав казати язиком моїм:
5 Повідай мені, Господе, про кінець мій, і число днів моїх, яке воно, щоб я знав, скільки віку мого.
6 Ось, Ти вчинив мені дні, мов п'яді, і вік мій, як ніщо перед Тобою. Справді, сама марнота, – кожна людина, що живе.
7 Справді, людина ходить, мов привид; марно вона метушиться, гребе до купи багатства, і не відає, кому воно дістанеться.
8 І нині чого мені очікувати, Господе? Надія моя на Тебе.
9 Від усіх переступів моїх визволи мене, не віддавай мене на глум божевільному.
10 Я занімів, не розтулюю уст моїх; тому що Ти вчинив це.
11 Відверни од мене удари Твої; я щезаю від караючої руки Твоєї.
12 Якщо Ти викриттями будеш виправляти людину за злочини, то щезне, як міль, врода її. Так, марнотна кожна людина.
13 Почуй, Господе, молитву мою і зваж на благання моє; не будь безмовним до сліз моїх. Бо мандрівник я в Тебе і зайшлий, як і всі батьки мої;