1 Благослови, душе моя, Господа! Господе! Боже мій! Ти дивовижно великий, Ти одягнений славою і величчю.
2 Ти покриваєшся світлом, як завісою; розпросторюєш небо, мов шатро;
3 Влаштовуєш над водами горішні палати Твої, вчиняєш хмарини Твоєю колісницею, простуєш на крилах вітру.
4 Ти витворюєш ангелами Твоїми духів, служників Твоїх – вогонь палаючий.
5 Ти поклав підмурки землі, не захитається вона повіки.
6 Безоднею, немов шатами, покрив Ти її; понад горами стоять води.
7 Від гніву Твого течуть вони; від голосу грому Твого квапливо втікають.
8 Виходять на гори, сходять в долини, на місце, котре Ти заснував для них.
9 Ти окреслив рубіж, котрого не перейдуть, і не повернуться знову, аби покрити землю.
10 Ти послав джерела в долини, які поміж горами протікають,
11 Усіх польових звірів напувають; дикі віслюки гамують спрагу свою.
12 Біля них живуть птахи небесні; поміж гіллям співають.
13 Ти напуваєш гори із світлиць Твоїх, плодами діянь Твоїх насичується земля.
14 Ти вирощуєш траву для худоби і зелень – на користь людям, щоб вони отримували плід від землі.
15 І вино, котре звеселює серце людини, і єлей, від котрого сяє лице її, і хліб, котрий зміцнює серце людини.
16 Насичуються дерева Господні, кедри ливанські, котрих Він посадив.
17 На них гніздяться птахи; кипариси – оселя лелеці;
18 Високі гори – притулок для кіз диких, скелі – для барсуків притулок.
19 Він витворив місяця для визначення часу; сонце відає свій захід.
20 Ти розпросторюєш темряву, і буває ніч, у пітьмі її блукають всі лісові звірі.
21 Леви ричать за здобиччю і просять у Бога поживи собі.
22 Сходить сонце, і вони збираються, і лягають у своїх лігвищах.
23 Виходить людина на клопоти свої, і на працю свою до вечора.
24 Які численні діяння Твої, Господе! Все вчинив Ти премудро; земля виповнена витворами Твоїми.
25 Це море – велике і просторе: там плазуни, котрих безліч, тварини малі з великими.
26 Там плавають кораблі, і цей левіятан, котрого Ти вчинив, щоб йому бавитися у морі.
27 Усі вони від Тебе наджидають, щоб Ти дав їм харчі їхні у відповідний час.
28 Даєш їм – приймають, розтулюєш руку Твою – насичуються добром.
29 Утаємничиш лице Твоє – бентежаться; відбереш духа їхнього – помирають і в порох свій повертаються.
30 Пошлеш духа Твого – вчиняються, і Ти оновлюєш лице землі.
31 Нехай же буде Господові слава, навіки; нехай радіє Господь діяннями Своїми!
32 Погляне на землю, – і вона здригається; торкнеться гір, і вони в диму.
33 Буду співати Господові упродовж мого життя, буду співати Богові моєму, доки житиму.
34 Нехай буде приємна для Нього пісня моя; буду радіти Господом.