1 Боже помсти, Господе, Боже помсти, з'яви Себе!
2 Постань, Суддя землі, відплати помстою гордим.
3 Доки, Господе, лиходії, доки лиходії будуть утішатися?
4 Як довго вони вивергатимуть зухвалі речі і вихвалятимуться всі, що чинять беззаконня?
5 Винищують народ Твій, Господе, пригноблюють спадок Твій.
6 Вдову і захожого убивають, і сиріт умертвляють.
7 І говорять: не побачить Господь, і не зважить на це Бог Якова.
8 Отямтеся, нерозважливі люди! Коли ви наберетеся розуму, невігласи!
9 Хіба не почує Той, що посадив вухо? Той, що витворив око, – хіба не побачить?
10 Той, що наставляє на розум народи, – невже не виправить, – Той, Хто навчає людину знання – невже не знає?
11 Господь відає думки людські, що вони марнота.
12 Блаженна людина, котру Ти, Господе, наставляєш на добрий розум, і навчаєш її закону Твого.
13 Щоб надбати їй спокій у лихоліття, аж доки лиходієві викопається яма.
14 Бо не відкине Господь народу Свого і не залишить спадку Свого.
15 Бо суд навернеться до правди, і за ним прийдуть усі справедливі серцем.
16 Хто повстане за мене на злодіїв? Хто постане за мене супроти тих, що чинять беззаконня?
17 Якби не Господь був мені помічником, невдовзі оселилася б моя душа у країні мовчання.
18 Коли я говорив: Ковзається нога моя, – милість Твоя, Господе, підтримувала мене.
19 Коли множаться мої скорботи в мені, то милості і розрада Твоя утішають душу мою.
20 Чи стане побіля Тебе престол убивників, що задумують насильство усупереч законові?
21 Натовпом вони сунуть на душу праведника і засуджують кров безневинну.
22 Але Господь – оборона моя, і Бог мій – фортеця притулку мого.