1 Диригентові хору. Про голубку, що мовчить далеко. Давидів псалом, коли филистимляни захопили його в Ґаті.
2 Помилуй мене, Боже! Бо людина хоче проковтнути мене; учиняє напади щодня, вчиняє мені тісноти.
3 Вороги мої щодня шукають нагоди проковтнути мене; бо вельми багато тих, що повстають супроти мене, о Всевишній!
4 Коли я в страхові, на Тебе я сподіваюся.
5 У Богові хвалитиму я слово Його; на Бога сподіваюся; не боюся, що вчинить мені плоть!
6 Щодня спотворюють слова мої; всі помисли їхні про мене – на лихо.
7 Збираються, утаємничуються, спостерігають за моїми п'ятами, щоб спіймати душу мою.
8 Невже вони уникнуть відплати за неправду свою? У гніві поскидай, Боже, народи.
9 У Тебе пораховані мої поневіряння; поклади сльози мої в чашу Твою, – чи не в книзі вони Твоїй?
10 Вороги завертають назад, коли я волаю до Тебе з благанням; з цього я дізнаюся, що Бог за мене.
11 У Богові хвалитиму я слово Його, у Господі хвалитиму слово Його.
12 На Бога сподіваюся, не боюся; що вчинить мені людина?
13 На мені, Боже, обітниці Тобі; Тобі відплачу; Тебе хвалитиму.