17 Вчини лице Твоє осяйним на служника Твого; врятуй мене милістю Твоєю.
18 Господе! Хай не буду осоромленим, що я озиваюся до Тебе, а грішники нехай осоромляться, нехай же замовкнуть у гробі.
19 Нехай же заніміють уста неправдиві, котрі супроти праведника мовлять лихе з пихою і презирством.
20 Як багато в Тебе благ, котрих Ти поклав для тих, що бояться Тебе, і котрі приготував тим, що сподіваються на Тебе перед синами людськими.
21 Ти ховаєш їх у таємниці Своєї присутности від погорди людської і бунтів людських, збережеш їх у притулку від лихих язиків.
22 Благословенний Господь, що явив мені дивовижну милість Свою у фортечному місті.
23 У бентезі своїй я думав: відкинутий я від очей Твоїх; але Ти почув голос молитви моєї, коли я волав до Тебе.