18 Не утаємничуй лиця Твого від служника Твого, бо я в скорботі; почуй мене швидше!
19 Наближся до душі моєї, визволи її, заради ворогів моїх урятуй мене.
20 Ти відаєш обмову про мене, сором мій і ганьбу мою; вороги мої всі перед Тобою.
21 Обмова зламала серце моє, і я цілком безсилий; чекав на співчуття, але немає його, – потішувачів, але не знаходжу.
22 І поклали мені в страву полину, і в спрагу мою напоїли мене оцтом.
23 Нехай же трапеза їхня стане їм тенетами, і добре їство – пасткою.
24 Нехай потьмяніють очі їхні, щоб не бачили, і стегна їхні вчини слабкими назавжди.