1 Нащо, Боже, відкинув нас назавжди? Вибухнув гнів Твій на овечок пасовищ Твоїх?
2 Пригадай громаду Твою, котру Ти надбав здавна, жезло Твого спадку, – оцю гору Сіон, на котрій Ти оселився.
3 Підійди ж ступнями Твоїми до вічних руїн; все зруйнував ворог навіть у святині.
4 Ревуть вороги Твої серед зібраннь Твоїх; поставили знаки свої замість ознак наших.
5 Вони стали як ті, що піднімають сокиру в гущавині дерев.
6 І нині всю різьб'ярську роботу у скинії воднораз порушили сокирами і молотками.
7 Спалили вогнем святиню Твою; аж до землі зруйнували житло ймення Твого.