32 Але й по тому вони продовжували грішити і не вірили дивам Його.
33 І вчинив дні їхні марними, і літа їхні збентеженими.
34 Коли Він бив їх, вони шукали Його, і наверталися, і від досвітку щоранку зверталися до Нього.
35 І пригадували, що Бог – їхня скеля, і Бог Всевишній – Визволитель їхній.
36 І лестили Йому устами своїми, і язиком своїм казали неправду перед Ним;
37 А серце їхнє було нечистим перед Ним; і вони не були вірними заповітові Його.
38 Але Він – виповнений милосердям, співчуттям, прощав гріха, і не винищував їх; багато разів одвертав гнів Свій, і не виповнювався всією люттю Своєю.