35 І пригадували, що Бог – їхня скеля, і Бог Всевишній – Визволитель їхній.
36 І лестили Йому устами своїми, і язиком своїм казали неправду перед Ним;
37 А серце їхнє було нечистим перед Ним; і вони не були вірними заповітові Його.
38 Але Він – виповнений милосердям, співчуттям, прощав гріха, і не винищував їх; багато разів одвертав гнів Свій, і не виповнювався всією люттю Своєю.
39 Він пам'ятав, що вони тілесні, вітер, котрий відходить і не повертається.
40 Скільки разів вони дратували Його в пустелі і гнівили Його в країні пустельній.
41 Вони наверталися і знову спокушали Бога, і ображали Святого Ізраїлевого.