4 Ти повертаєш людину у тлін і говориш: Поверніться, сини людські!
5 Бо перед очима Твоїми тисяча літ, як день учорашній, коли він проминув і, немов сторожа нічна.
6 Ти, наче повінь, несеш їх, мов сон, – як трава, котра уранці виростає, вранці квітне і зеленіє, а на вечір в'яне і сохне.
7 Бо ми щезаємо від гніву Твого і від люті Твоєї ми збентежені.
8 Ти поклав беззаконня наші перед Тобою і потаємні гріхи наші перед світлом обличчя Твого.
9 Усі дні наші знебулися у гніві Твоєму; літа наші минають, як зітхання.
10 Днів наших сімдесят літ, а при більшій міцності вісімдесят літ, і найкраща пора їхня – праця і печаль, бо минають швидко, і ми летимо.