6 Ти, наче повінь, несеш їх, мов сон, – як трава, котра уранці виростає, вранці квітне і зеленіє, а на вечір в'яне і сохне.
7 Бо ми щезаємо від гніву Твого і від люті Твоєї ми збентежені.
8 Ти поклав беззаконня наші перед Тобою і потаємні гріхи наші перед світлом обличчя Твого.
9 Усі дні наші знебулися у гніві Твоєму; літа наші минають, як зітхання.
10 Днів наших сімдесят літ, а при більшій міцності вісімдесят літ, і найкраща пора їхня – праця і печаль, бо минають швидко, і ми летимо.
11 Хто знає силу гніву Твого? І лють Твою за мірою страху Твого?
12 Навчи нас так рахувати дні наші, щоб нам надбати серцем мудрість.