31 Згинається, припадає, – і вбогі падають від потуги його.
32 Каже у серці своєму: Забув Бог, затулив обличчя Своє, не побачить ніколи.
33 Постань, Господе, Боже мій, піднеси руку Твою, не забудь пригноблених.
34 Навіщо нечестивий нехтує Богом, кажучи в серці своєму: "Ти не покараєш?"
35 Ти бачиш, бо Ти споглядаєш на образи і гоніння, щоб відплатити Твоєю рукою. Тобі віддає себе вбогий; сироті Ти помічник.
36 Зламай рамено нечестивому і злому, – так, щоб шукали і не знайшли його безчестя.
37 Господь – цар навіки, назавжди; щезнуть погани із землі Його.