14 Коли я згрішу, Ти помітиш, і не залишиш гріха мого без покари.
15 Якщо я завинив, горе мені! Якщо ж праведний, то не смію підвести голови моєї. Я перенасичений приниженням; глянь на бідування моє;
16 Воно зростає. Ти женешся за мною, мов лев, і знову вчиняєш напад на мене; і знову предивно приходиш до мене.
17 Виводиш нових свідків Твоїх супроти мене; збільшуєш гнів Твій до мене, і нещастя одне за одним збираються супроти мене.
18 І навіщо Ти вивів мене з лона? Нехай би я вмер, коли ще нічиє око не бачило мене.
19 Нехай би я, як неіснуючий, з лона був би перенесений до гробу!
20 Чи не замалі дні мої? Залиши, відступися од мене, щоб я хоч трішки збадьорився,