1 Так, у срібла є початкова жила, і в золота місце, де його очищають.
2 Залізо беруть із землі; з каменя виплавляється мідь.
3 Людина визначає межу пітьмі і уважно розшукує камінь у мороці і тіні смертній.
4 Роблять рудокопню у місцях, забутих ногою, спускаються углиб, зі світлом, висять і гойдаються далеко від людей.
5 Земля, на котрій зростає хліб, у надрах побита, наче вогнем.
6 Каміння її – місце сапфірів, і в ній – піщинки золота.
7 Стежки туди не відає хижа птаха, і не бачило її око коршака;
8 Не топтали її левенята, і не проходив там розлючений лев.
9 На скалу кладе він руку свою, з корінням перекидає гори.
10 У скелях пробиває ріки, і все коштовне бачить око його.
11 Стримує потоки від переповнення, і приховане виносить на світло.
12 Але де премудрість знаходять? І де місце розумові?
13 Не відає людина ціни її, і вона немає місця на землі живих.
14 Безодня каже: Не в мені вона; і море каже: Не в мене.
15 Не дається вона за золото, і не можна її придбати за ціну срібла.
16 Не поціновується вона золотом офірським, ані коштовним оніксом, ані сапфіром.
17 Не зрівняється з нею золото і діамант, і не виміняєш її за посудини з чистого золота.
18 А про корали і перлини навіть згадувати не варто, і надбання премудрости вартніше рубіну.
19 Не зрівняється з нею топаз ефіопський, чистим золотом не поціновується вона;
20 То звідки ж походить премудрість? І де місце розумові?
21 Прихована вона від очей всього, що живе, і від птахів небесних утаємничена.
22 Аваддон і смерть кажуть: Вухами нашими чули ми чутки про неї.
23 Бог відає шляхи її, і Йому відоме місце її.
24 Тому що Він обдивляється до рубежів землі і бачить усе під небом.
25 Коли Він вітрам визначив вагу і виміряв воду за мірою,
26 Коли призначав настанови дощеві і стежку для блискавки громової;
27 Тоді Він бачив її і явив її; приготував її і ще випробував її.