1 Надія марна: чи не впадеш лиш від одного погляду його?
2 Немає такого сміливого, котрий насмілився б потурбувати його; а хто зможе встояти переді Мною?
3 Хто випередив Мене, щоб Я винагородив його? Під обширом неба все Моє.
4 Не змовчу про тіло його, про силу і красу м'язів його і доцільність їхню.
5 Хто може відкрити верхній одяг його, хто підійде до подвійних щелепів його?
6 Хто може прочинити двері обличчя його? Коло зубів його – жах!
7 Міцні щити його – пречудові; вони скріплені, неначе твердою печаткою.
8 Один до одного торкається щільно, аж так, що й повітря не проходить поміж ними.
9 Один з одним лежать упритул, зчепилися і не розсуваються.
10 Від його чхання з'являється світло; очі в нього, як вії зорі.
11 Із пащі його вихоплюється полум'я, і вириваються іскрини вогняні.
12 Із ніздрів його виходить дим, мовби з того казана чи горшка, що кипить.
13 Дихання його розпалює вугіль, і з пащі його вихоплюється полум'я.
14 На шиї його замешкала сила, і перед ним біжить жах.
15 М'ясисті частини тіла його поєднані між собою надійно, не здригнуться.
16 Серце в нього тверде, мов камінь, і жорстке, як нижнє жорно.
17 Коли він підводиться, сильний страхається й тремтить від жаху.
18 Меч, котрий торкнувся до нього, не витримає, ні спис, ані стріла, ані панцир.
19 Залізо він має за солому, мідь – за гниле дерево.
20 Донька лука, стріла, не примусить його утікати, а каміння з пращі для нього, що плівка (полова).
21 Булава вважається в нього соломою, а зі свисту списа він сміється.
22 Під ним гостре каміння, і він на гострому камінні лежить у твані.
23 Від нього закипає глибочінь, мов у казані, а море перетворюється на киплячу оливу.
24 Він залишає за собою осяйну стежку; а безодня видається сивиною.
25 Немає на землі схожого на нього; його утворено безстрашним.