1 І продовжував Йов притчу свою, і сказав:
2 Живий Бог, Котрий позбавив мене суду, і Вседержитель, що згірчив душу мою,
3 Що доки дихання моє ще в мені і дух Божий у ніздрях моїх,
4 Не скажуть уста мої недоброго, і язик мій не вимовить неправди!
5 Нехай заборонить Бог, щоб я визнав вас справедливими; аж доки не помру, не поступлюся своєю чистотою.
6 Міцно я тримаю правду мою і не відпущу її; не дорікне мені серце моє упродовж усіх днів моїх.
7 Нехай ворог мій буде, мов нечестивий, і той, що повстає на мене, як злочинець.
8 Бо яка надія лицемірові, коли візьме, коли відкине Бог душу його?
9 Чи зачує Бог волання його, коли впаде на нього лихо?
10 Чи буде він тішитися Вседержителем і прикликати Бога постійно?
11 Сповіщу вам, що в руці Божій; що у Вседержителя, не приховаю.
12 Ось, усі ви й самі бачили; то для чого марнуєте стільки слів?
13 Ось доля нечестивої людини, що нехтує законом від Бога, і спадок, котрого одержують від Вседержителя гнобителі.
14 Якщо розмножаться сини його, то під меч; і нащадки його не наситяться хлібом.
15 Залишених по ньому смерть штовхне до гробу, і вдови їхні не будуть плакати.
16 Якщо він накопичить гори срібла, мов пороху, і назбирає одежі, мов глини:
17 Тоді він наготує, а одягатися буде праведник, і срібло одержить собі на достаток безневинний.
18 Він будує, як міль, дім свій, і, мов сторож, учиняє собі куреня.
19 Лягає спати багатієм і таким не підведеться; розплющує очі свої, а він уже не такий.
20 Сягнуть його страхіття, мовби води; і вночі забере потайки його буря.
21 Підхопить його східний вітер і понесе, і він швидко побіжить від нього.
22 Налетить на нього і не помилує, хоч би як він не силкувався уникнути руки Його.