1 Дихання моє вичахає; дні мої загасають; гроби готові для мене.
2 Якби не глум їхній, то й поміж суперечками їхніми око моє мало б спокій.
3 Заступися, дай поруку, Сам за мене перед Собою! Інакше хто дасть поруку за мене?
4 Бо Ти закрив серце їхнє від розуміння, і тому не даєш узяти гору.
5 Хто прирікає друзів своїх на здобич, у того в дітей очі сліпнуть.
6 Він учинив мене приповідкою для народу і посміховиськом для нього.
7 Потемніло від гіркот око моє, і всі члени мої – наче тінь.
8 Здивуються з цього праведні, і безвинний прогнівається на лицеміра.
9 Але праведник буде міцно триматися шляху свого, і чистий руками буде все більше зростати на силі.
10 Виступайте всі ви, – і підійдіть, не знайду я мудрого поміж вами.
11 Дні мої проминули; думи мої – набуток серця мого, – урвалися.
12 А вони ніч хочуть перетворити на день, а світло наблизити до лиця пітьми.
13 Якби я навіть наджидати став, то шеол дім мій; у пітьмі застелю я постіль мою;
14 Гробові скажу: Ти батько мій; До черви: Ти матір моя і сестра моя.
15 То де після цього надія моя? І очікуване мною, хто побачить?