1 А нині насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, чиїх батьків я не погодився б розмістити із псами моєї худоби.
2 І сила рук їхніх для чого мені? Над ними вже проминув час.
3 Убогістю і голодом виснажені, вони втікають у безводний степ, похмурий і спустошений;
4 Скубуть зело біля кущів, і ягоди ялівцю – хліб їхній.
5 З громади проганяють їх, погрожують їм, як злодіям,
6 Щоб замешкали вони у вирвах потоків, в ущелинах землі і скель.
7 Ревуть поміж кущами, туляться під терном.
8 Люди зневажені, люди без імення, погань землі.
9 Оце їхньою учинився я нині піснею і харчем розмови їхньої.
10 Вони гидують мною, віддаляючись од мене, і не утримуються плювати перед лицем моїм.
11 Оскільки Він розв'язав повід мій, то вони скинули з себе вуздечку переді мною.
12 По праву руку підводиться цей гад; збиває мене з ніг, спрямовує небезпечні свої шляхи до мене.
13 А мою стежку зіпсували; усе встигли вчинити в ній заради моєї загибелі, не маючи помічника.
14 Вони прийшли до мене, неначе крізь широкий пролом, з гамором кинулися на мене.
15 Жахіття кинулося до мене, наче вітер, розвіялася зверхність моя, і щастя моє промчало, мов та хмарина,
16 І нині виливається душа моя в мені, дні скорботи оточили мене.
17 Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою.
18 З великими складнощами скидають одежу мою; краї хітону мого затісні для мене.
19 Він кинув мене у твань, і я став, як тлін і попіл.
20 Я волаю до Тебе, а Ти не зважаєш на мене, – стою, а Ти лише дивишся на мене.
21 Ти став жорстоким до мене; міцною рукою ворогуєш супроти мене.
22 Ти підніс мене, і примусив линути за вітром, і засмучуєш мене.
23 Авжеж, я знаю, що Ти провадиш мене до смерти і в дім, де збираються всі, що живуть.
24 Так, Він не простягне руки Своєї на дім кісток, чи будуть вони кричати при своєму руйнуванні?
25 Чи не плакав я за тими, хто страждав? Чи не стогнала душа моя за бідних?
26 Коли я сподівався добра, прийшло лихо; коли чекав на світло, сталася пітьма.
27 Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі.
28 Я ходжу почорнілий, але не від сонця; підводжуся в зібранні і кричу.
29 Я став братом шакала, і приятелем совам.
30 Моя шкіра зчорніла на мені, і кістки мої обгоріли від спекоти.