1 І відповідав Єліфаз теманянин, і сказав:
2 Чи буде мудрий відповідати знанням мізерним і виповнювати нутрощі свої вітром східним,
3 Виправдовуватися словами марними і мовою, що не має жодної сили, та твердженнями, якими він не може вдіяти нічого доброго?
4 Адже ти й страх відклав, і молитву до Бога відкинув.
5 Нечестя твоє виповідають уста твої, і ти вибрав мову лукавих.
6 Тебе звинувачують уста твої, а не я, і твій язик говорить супроти тебе.
7 Хіба ти народився першою людиною, і передніше пагорбів утворений?
8 Хіба ти чув таємниці Божої ради і прихилив до себе премудрість?
9 Що відаєш ти, чого не знали б ми? Що розумієш ти, чого не було б і в нас?
10 І сивоволосий, і старець є поміж нами, що днями перевершує батька твого.
11 Чи недостатньо для тебе втіхи від Бога? Чи це таємниця для тебе?
12 Навіщо твоє серце зводить тебе, і чому очі твої не закриваються при цьому?
13 Чому налаштовуєш супроти Бога духа свого, і устами своїми промовляєш такі слова?
14 Що то за один, чоловік, щоб йому бути чистим, і, щоб народженому жінкою, бути праведним?
15 Ось, Він і святим Своїм не довіряє, і небеса нечисті в очах Його,
16 Тим паче нечистий і розбещений чоловік, який п'є беззаконня, що воду.
17 Я буду говорити тобі, слухай мене; я повідаю тобі, що бачив.
18 Що чули мудрі і не приховали почутого від батьків своїх,
19 Котрим одним була дісталася земля, і серед яких чужий не ходив.
20 Нечестивий мучить себе упродовж днів своїх, і число років утаємничене від гнобителя.
21 Зойк жахів у вухах його; коли він у безпеці, прийде на нього згубник.
22 Він не сподівається врятуватися від пітьми; і він під загрозою меча.
23 Він поневіряється за куснем хліба повсюди; відає, що вже готовий, в руках у нього, день пітьми.
24 Біль та нещастя жахають його, мов цар, що приготувався до бою,
25 За те, що він простягав супроти Бога руку свою, і чинив опір Вседержителеві,
26 Рушав супроти Нього з гордою шиєю, під грубезними щитами своїми;
27 Тому що він закрив обличчя своє жиром своїм і обклав ним боки свої.
28 І він поселяється в містах спустошених, в домах, у яких не живуть, котрі приречені на руїни.
29 Не буде він багатим, і не заціліє маєток його, і не розпросториться землею набуток його.
30 Не уникне пітьми; пагіння його висушить полум'я, і подмухом уст Своїх примусить його щезнути.
31 Нехай не довіряє марноті заблуклий, бо марнота буде й винагородою йому.
32 Не свого дня він помре, і гілки його не будуть зеленіти.
33 Скине він, як виноградна лоза, недозрілу ягоду свою, і як, оливка, струсить квіт свій.
34 Так спорожніє зібрання лицемірів, і вогонь пожере шатра хабарників.