1 Коли ті три мужі перестали відповідати Йовові, бо він був справедливий ув очах своїх,
2 Тоді спалахнув гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, – на Йова спалахнув його гнів за те, що він виправдовував себе більше, аніж Бога;
3 А на трьох друзів його спалахнув гнів його за те, що вони не знайшли, що відповідати, однак звинувачували Йова.
4 Елігу чекав, доки говорив Йов, тому що вони за віком були старші від нього.
5 Коли ж Елігу побачив, що немає відповіді в устах тих трьох мужів, тоді спалахнув гнів його.
6 І відповідав Елігу, син Барах'їлів, бузянин, і сказав: Я молодий літами, а ви старі; а тому я не наважувався і боявся висловити вам своє міркування.
7 Я казав собі: Нехай говорять дні, і багатоліття навчає мудрости.
8 Але дух у людині і натхнення від Вседержителя дає йому розуміння.
9 Не багатолітні лише мудрі, і не старі лише розуміють правду.
10 Тому я кажу: Вислухайте мене, висловлю вам свою думку також і я.
11 Ось, я чекав слів ваших, – прислуховувався до міркувань ваших, доки ви придумували, що сказати.
12 І я уважно дивився на вас, і ось, ніхто з вас не звинувачує Йова і не відповідає на його слова.
13 Не скажете: Ми знайшли мудрість – Бог його спростує, а не людина.
14 Якби він завертав слова свої до мене, то я не вашими міркуваннями відповідав би йому.
15 Злякалися, не відповідають більше, перестали казати.
16 А тому я очікував, а вони не говорять, зупинилися і не відповідають більше,
17 То я відповім з мого боку; висловлю свої міркування я також.
18 Бо я виповнений словами, і дух у мені завдає тіснот мені.
19 Ось, утроба моя, наче вино невідкрите: воно може ось-ось прорватися, мов ті нові бурдюки.
20 Висловлюся, і буде мені легше, розтулю уста мої, і відповім.
21 На обличчя людини дивитися не буду і до жодної людини не підлещуватимусь.