1 І відповідав Цофар нааматянин, і сказав:
2 Хіба на велику кількість слів не можна дати відповіді, і хіба людина велемовна має рацію?
3 Чи твоє марнослів'я примусить замовкнути мужів, щоб ти збиткувався, і нікому було посоромити тебе?
4 Ти сказав: Думки мої чисті, і чистий я в очах Твоїх.
5 Та якби Бог зажадав говорити і відкрив уста Свої до тебе,
6 І відкрив би тобі таємниці премудрости, що тобі удвічі більше належало понести! Тож знай, що Бог дав тобі понести менше, ніж твої беззаконня заслуговують.
7 Чи можеш ти дослідженням знайти Бога? Чи можеш досконало пізнати Всемогутнього?
8 Він є вищий за небеса, – що можеш учинити? Глибший за шеол, – про що можеш дізнатися?
9 Довша землі міра Його і ширша моря.
10 Якщо Він пройде і замкне когось у кайдани, і приведе на суд, то хто заборонить Йому?
11 Тому що Він знає марноту людей, і бачить беззаконня, і чи залишить його поза увагою?
12 Проте легковажний чоловік вимудровує, хоч сам народжується, наче дикий віслючок;
13 Якщо ти даси раду серцю своєму і простягнеш до Нього руки свої;
14 І якщо є вада в руці твоїй, і ти відкинеш її і не даси беззаконню замешкати в шатрах твоїх;
15 То підведеш незаплямоване обличчя своє, і будеш непохитним, і не боятимешся.
16 Тоді забудеш горе, наче про воду, яка протекла, будеш пригадувати його.
17 І яскравіше полудня триватиме життя твоє; просвітлієш, наче ранок.
18 І матимеш спокій, бо є надія; ти відгороджений і можеш спати безпечно.
19 Будеш лежати, і не буде того, що залякує; і багато-хто буде підлещуватися до тебе.