2 Справді, тільки ви люди, і з вами помре мудрість!
3 Але я маю розум, як у вас; не нижчий я від вас; і хто не відає цього ж таки?
4 Посміховиськом став я для сусіда свого, я, котрий звертався до Бога, і котрому Він відповідав; посміховиськом – чоловік праведний, безневинний.
5 Палаючий смолоскип зневажений у думках того, хто відчуває себе у безпеці, він (смолоскип) приготовлений для тих, чия нога ковзає.
6 Спокійні шатра у грабіжників, і безпечні у тих, що дратують Бога, у чиї руки Бог приносить щедро.
7 І справді: запитай у скотини, і навчить тебе, – у птаха небесного, – і звістить тобі;
8 Або побесідуй із землею, і наставить тебе, і скажуть тобі рибини морські.