12 Отак людина, – ляже і не підведеться; аж доки існуватиме небо, вона не пробудиться і не прокинеться зі сну свого.
13 О, якби Ти в шеолі сховав мене і тримав мене, аж доки минеться гнів Твій; призначив мені час і потому пригадав мене!
14 Коли помре чоловік, то чи буде він знову жити? Упродовж усіх днів визначеного мені часу я наджидав би, доки прийде мені заміна.
15 Якби озвався Ти, і я дав би Тобі відповідь, і Ти явив би добру волю творінню рук своїх.
16 Бо аж тоді Ти порахував би кроки мої і не підстерігав би гріха мого.
17 У сувої було б позначене беззаконня моє; і Ти закрив би провину мою.
18 Але гора, падаючи, руйнується, і скеля сходить з місця свого;