20 Навіщо дароване страдникові світло, і життя зболілим душею,
21 Котрі наджидають смерти, і немає її, котрі викопали б її охочіше, аніж скарби.
22 Котрі веселилися б дуже, і були б раді, коли б знайшли могилу.
23 Нащо дане світло чоловікові, котрому шлях закритий, і котрого Бог оточив мороком?
24 Адже зітхання мої випереджають хліб мій, і стогони мої виливаються, як води.
25 Тому що жахливе, чого я жахався, якраз і спіткало мене, і чого я боявся, те й прийшло до мене.