7 О! Ніч та – нехай же буде вона безплідна; нехай не завітає до неї жодна радість!
8 Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, і здатні пробудити левіятана!
9 Нехай потьмяніють зорі досвітку її; нехай чекає вона на світло, і воно не приходить, і нехай не побачить вона тремтячих вій досвітньої зорі,
10 За те, що не зачинила дверей лона матері моєї і не приховала гіркот від очей моїх!
11 Чому я не згинув, виходячи з лона, і не вмер, коли вийшов із лона?
12 Нащо прийняли мене коліна? Нащо я смоктав перси?
13 Бо зараз я лежав би і спочивав, будучи у сні, і було б мені добре.