17 Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою.
18 З великими складнощами скидають одежу мою; краї хітону мого затісні для мене.
19 Він кинув мене у твань, і я став, як тлін і попіл.
20 Я волаю до Тебе, а Ти не зважаєш на мене, – стою, а Ти лише дивишся на мене.
21 Ти став жорстоким до мене; міцною рукою ворогуєш супроти мене.
22 Ти підніс мене, і примусив линути за вітром, і засмучуєш мене.
23 Авжеж, я знаю, що Ти провадиш мене до смерти і в дім, де збираються всі, що живуть.