22 Ти підніс мене, і примусив линути за вітром, і засмучуєш мене.
23 Авжеж, я знаю, що Ти провадиш мене до смерти і в дім, де збираються всі, що живуть.
24 Так, Він не простягне руки Своєї на дім кісток, чи будуть вони кричати при своєму руйнуванні?
25 Чи не плакав я за тими, хто страждав? Чи не стогнала душа моя за бідних?
26 Коли я сподівався добра, прийшло лихо; коли чекав на світло, сталася пітьма.
27 Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі.
28 Я ходжу почорнілий, але не від сонця; підводжуся в зібранні і кричу.