14 Бог говорить один раз і, якщо того не почують, вдруге.
15 Уві сні, в нічному видінні, коли сон приходить до людей, під час дрімоти на ложі.
16 Тоді Він відкриває вухо людини і залишає Свою настанову.
17 Щоб відхилити людину од якогось вчинку і відібрати у неї гордощі,
18 Щоб відвести душу її від провалля і життя її від урази мечем.
19 Або ж вона наставляється на розум хворобою на ложі своєму і жорстоким болем у всіх кістках своїх, –
20 І життя її одвертається від хліба, і душа її від улюбленої страви.