14 Обгорнув мене жах і тремтіння, і трясло всі кістки мої.
15 І дух пролинув перед лицем моїм; дибки стало волосся на мені,
16 Він стояв, – але я не розпізнав його виду, – лише присутність відчув у тихому віянні, і голос почув:
17 Чи праведніша людина від Бога? І хіба людина чистіша від свого Творця?
18 Ось, Він і служникам своїм не довіряє, – і в ангелах своїх вбачає вади;
19 Тим паче – у тих, що мешкають у глиняних хижках, котрих основа – порох, котрі винищуються швидше від молі?
20 З ранку до вечора вони розкладаються; вони загинуть назавжди, і ніхто їх не побачить.