11 То не буду я утримувати вуст моїх; буду говорити у тіснотах духа мого; буду скаржитися в лихові душі моєї.
12 Хіба я море чи морська потвора, що Ти поставив наді мною сторожу?
13 Коли подумаю: Чи втішить мене постіль моя, чи забере гіркоти мої ложе моє,
14 Ти страхаєш мене снами і видіннями лякаєш мене.
15 І душа моя прагне радше припинення дихання, радше смерти, аніж життя.
16 Я відмовляюсь від нього. Я більше не хочу жити. Залиш мене на самоті, бо дні мої – марнота.
17 Що таке людина, що Ти звеличив її, і звертаєш на неї увагу Свою?