14 Ти страхаєш мене снами і видіннями лякаєш мене.
15 І душа моя прагне радше припинення дихання, радше смерти, аніж життя.
16 Я відмовляюсь від нього. Я більше не хочу жити. Залиш мене на самоті, бо дні мої – марнота.
17 Що таке людина, що Ти звеличив її, і звертаєш на неї увагу Свою?
18 Навідуєшся до неї щоранку, і кожної миті випробовуєш її?
19 Доки ж Ти не залишиш, допоки не відступишся од мене, доки не попустиш мені проковтнути слину мою?
20 Якщо я згрішив, то що я вчиню Тобі, Охоронцю людей? Навіщо Ти поставив мене супротивником Собі, аж так, що я зробився сам собі тягарем?